У грудні сонце – на літо, а зима – на мороз

Грудень дарує мало сонячних днів. Частіше стоїть непривітна, похмура й холодна погода. Тож звуть цей місяць інколи: хмурень, студень, ворота зими.

До початку грудня земля ще не встигла повністю охолонути. Своє тепло вона віддає повітрю. Тому нерідко перший сніг змінюється відлигою, потім морозом. Спочатку сніг падає легесенький і пухнастий. Та полежавши кілька днів, він ущільнується, стає міцним і твердим.

Недаремно грудень – студень.На всю зиму землю остужує, вона кам”яніє, а вода все глибше промерзає. Заснули ставок і озеро. У їхніх глибинах, а також у ручках, у так званих ямах для зимівлі, сховалися і сплять великі риби.

Хоч народне прислів”я і стверджує, що сумний грудень у свято й будень, але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо. Закінчується рік.. Багато з нас згадує щасливі і прикрі хвилини життя, за чимось жалкує, від чогось намагається відірватися. Натомість тішать душу сподівання щастя, ждемо, що рік грядущий сповна ощедрить нас гараздами і подарунками.

У наш час грудень завершує календарний рік. Наприкінець місяця, тобто 22 числа, припадає зимове сонцестояння, за яким визначають астрономічний початок зими. Наші пращури пов”язували з ним „народження сонця”, або ж „родини сонця”. Саме в цей день наступає найдовша ніч. Але мине кілька днів – і світловий час почне прибавлятися.

Від Спиридона (25 грудня) селяни налаштовувалися на весну. Кожен наступній день від цього дня, мав відповідати характерові всіх дванадцяти місяців. Хлібороби ретельно стежили і записували до своїх прогностиків щоденні прикмети, щоб у такий спосіб завбачити погоду на увесь рік.

З останнім місяцем року пов”язано чи не найбільше народних свят. Кожне з них так чи так стосувалося вечорницьких дійств. З 13 грудня (Андрія) дівчата починали ворожити і завбачували майбутнє подружнє життя.

Зимові місяці, грудень та січень, вважалися місяцями відпочинку, бо на цей період припадали різноманітні різдв”яно- новорічні свята. Дозвілля цього періоду дуже різноманітне, багате на видумку – з численими пісенними сюжетами, ігровими сценками, гумором українського мудрослів”я. Усі обряди так чи інакше були повернуті обличчям до землі-годувальниці. В усіх сюжетних дійствах неодмінно присутня виробнича атрибутика – нива, врожай, шана праці, священне ставлення до хліба. Власне це спостерігаємо в обрядових дійствах річного циклу – колядках та щедрівках, веснянках та гаївках та інше...

Новий рік! З нетерпінням чекаємо його, з особливим настроєм переступаємо поріг у рік прийдешній. І нехай це радісне свято завжди залишає світлу по собі пам”ять і побажання одне одному усмішок, дружніх взаємин, сонячних і мирних днів, гараздів і здоров”я в щасливому Новому році!

Свята:

4 грудня – Введення , або Видення, третя Пречиста
Вважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому свято називають Виденням. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прагами білизну, м”яти льон – „бо можна придушити душу”.
За цим святом прогнозували погоду.

Народна мудрість:
Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.
Введенські морози ще зими не роблять.
Хто по Введеню ся сіє, той на хліб ся надіє.

5 грудня – Прокопа
У давнини в цей день на шляхах ставили віхи, щоб путівники не збилися з дороги.

Народня мудрість:
Прийшов Прокіп – розбив розміт, по снігу ступає – дорогу копає.

6 грудня – Канун святої Катерини
З цього вечора дівчата починали ворожити. Вони крали в чужому садочку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розквітне, то того ж року дівка вийде заміж.

7 грудня – Катерини
Серед численних жіночих свят найзнаменнішим є Святої великомучениці Катерини. Напередодні цього свята, колись, парубки постилися, щоб Бог послав їм добру жінку. Безпосередньо у день свята, дівчата ворожать і закликають долю. Ранком, до схід сонця, дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті дівчина ставить її у пляшку і чекає на свято Меланки. Якщо до Меланки вишня розквіте – добрий знак, а засохне- кепськи справи. Добрий знак – шлюб. Образ Катерини, як захисниці жіночої долі, знаходимо в багатьох слов”янськихі європейських народів. Традиційно з приходом Катерини з”являлись люті морози.

Народна мудрість:
З приходом Катерини сподівайся на люті морози.
На святу Катерину ховайся під перину.
Як на Катерину холодно, то буде голодно.

9 грудня – Георгія Побідоносця, Егорія, Юріїв день
Це друге після весняного свято, яке ще називають „холодним Юрієм”. З ним, на одміну від травневого, не пов”язано значущих обрядів. Дівчата ворожать.

Народна мудрість:
Який день на Юрія, така й зима

13 грудня – Андрія (Калета)
Серед осіннньо-зимових свят найбільше визначається своєю поетичністю й неповторністю один з них – Андрія, чи як його ще називають у народі – Калета. Він вважається парубоцьким святом. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гуль, де юнаки й дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.

Калета – обрядові коржи із білого борошна. Це різдвяний хліб, перенесений на Андрія, що печеться на Різдво й роздається колядникам. В цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. На Андрія дівчата багато ворожили, завбачуючи свою долю.

14 грудня – Наума
У давніші часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за тодішнім літочисленням. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. В цей день батьки відводили до школи дітей саме на це свято, бо „пророк Наум наведе на ум”.

За народним уявленням, Наум – покровитель розуму, знань і доброчинства.

17 грудня – Варвари
Святкують тільки жінки. Дівчата заготовляли галузки з вишень і ставили у воду, якщо гілочки розквітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.

Народна мудрість:
Яка погода на Варвари, така й на Різдво.
Дерева в інеї – урожай на фрукти.
Якщо горобці збираються купками на деревах, цвірінькають – буде тепла зима.

19 грудня – Миколи (святого Миколая)
Зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних та знедолених. Найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Традиційно на Україні для цього дня готували обрядодії, пов”язані зі святим Миколаєм. На Миколая хлопці починали домовлятися про колядки.

Народна мудрість:
Як випаде великий іней – на гарний врожай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозняний день – на уроду хліба й огородини.

22 грудня – Ганни
Від Ганни зима набирає розгін: „Прийшли Ганки – сідай у санки”.

З Ганниного дня жінки починали готуватися до Різдва – білили хати, прибирали оселі, посилено годували свиней, щоб мати свіжину на свята.

Народна мудрість:
Тихий і безвітряний день – на врожай садовини.
Коли йде дощ – вся весна буде дощовою.

Джерело: UAUA.INFO